Історія нашої школи


/Files/images/школа.jpg

Яготинська середня загальноосвітня трудова політехнічна школа №2 із виробничим навчанням побудована в 1961 році на кошти Київського цукротресту. Розташована вона на території, де колись було бурячне поле Яготинського цукрозаводу ім. Ілліча.
Урочисте відкриття школи відбулось 9 листопада 1961 року. На її подвір’ї зібралися вчителі, учні, батьки. Після теплих зворушливих промов секретар райкому партії Олександр Григорович Гелевера перерізав стрічку. Привітно відчинилися двері школи, і учні зайшли в нове чудове приміщення. А вже 10-го листопада 1961 року в новій школі розпочалося навчання (у 2 зміни).
Учнівський колектив налічував 744 учні - 22 класи.
Багато довелось попрацювати учительському і учнівському колективу щоб обжити приміщення школи. Відразу-ж було оформлено піонерську кімнату, створено картинну галерею, музей В.І.Леніна, обладнано фізичний, хімічний, біологічний кабінети, фізкультурний зал, роздягальні, буфет, огороджено подвір’я школи, розбито шкільні ділянки, алеї, посаджено сад, обладнано фізкультурний майданчик, обладнано кімнату для домоводства. Навчально-матеріальна база школи була створена протягом 3-х місяців завдяки піклуванню районних організаційта настирливості працівників школи і директора.
Так розпочала свою роботу школа в 1961 – 1962 н.р. Цього навчального року випуску учнів школи не було у зв’язку з переходом на 11-ти річне навчання. Поступово, з року в рік, міцніла навчальна база школи. Удосконалювалась майстерність вчителів.
Школа завжди працювала творчо й напружено, виконуючи основне своє завдання – «сіяти розумне,добре, вічне». А ще вона завжди вважалась однією з кращих у районі.
З перших років існування школи педагогічний колектив намагався всебічно розвивати дітей. У навчальному закладі діяв духовий оркестр. На посаду керівника духового оркестру було запрошено Кузнєцова Олександра Романовича, який до цього працював у Яготинському цукрозаводі.
У 70-ті роки було розпочато добудову школи. Новий навчальний корпус споруджували будівельники ПМК-15. Начальник – Непипенко Олексій Григорович, а безпосереднім виконавцем будівельно – монтажних робіт був Ганжа Анатолій Андрійович.
Яготинський цукрозавод фінансував добудову школи, а Товстенко Юрій Віталійович, директор заводу особисто з першого до останнього дня цікавився будівельно – монтажними роботами, вболівав за їх хід.
31-го серпня 1979 року було добудовано новий корпус школи, 16 класних приміщень, актовий зал, їдальню, теплицю.
Протягом навчального року проводилась значна робота з оформленням навчальних кабінетів, було вирощено першу продукцію в шкільній теплиці. Активно працювали і учні: з обладнання шкільного подвір»я, спортивних майданчиків. Ними було розбито навчально-дослідні ділянки, квітники та клумби, посаджено берези, липи, декоративні кущі.
Після завершення будівництва школи було створено належні умови для навчально-виховної роботи. У цей час стабілізувався педагогічний колектив, більшість учителів – висококваліфіковані фахівці, талановиті, віддані своїй справі професіонали, які люблять дітей, віддають їм душу і серце, своїм головним завданням вважали дати глибокі знання, виховати фізично здорових патріотів своєї землі, школи, міста.
90 відсотків навчальних кабінетів були обладнані технічними засобами навчання і вони стали зразковим, як в районі, так і в області. У 7 кабінетах працювала кіноапаратура, в усіх кабінетах було встановлене відповідне технічне оснащення.
У школі працював дитячий кінотеатр, ляльковий театр, танцювальний гурток, у приміщенні тиру були обладнані станки для занять хореографією, обладнано належним чином актовий зал. Результати не забарилися: невдовзі учнів школи стали запрошувати з виступами на урядові концерти.
Тоді ж було укладено безпрецедентно угоду з Київською філармонією, фахівці якої протягом чотирьох років безкоштовно проводили заняття зі школярами. За сприяння В. І. Білецької, керівника знаменитого на той час цукрозаводського хору, з»явився співочий колектив і в школі. Він неодноразово ставав призером обласних та районних конкурсів.
Для хлопців та дівчат викладалася автосправа. На балансі школи перебували 4 вантажні автомобілі. Тоді ж було добудовано гараж для цієї техніки, а за допомогою учнів виготовлено діючий макет вантажного автомобіля ГАЗ-51 в розрізі. У кабінеті оформлені дорожні знаки.
У цей час було зроблено капітальний ремонт спортивного залу, обладнано 3 спортивних майданчики для волейболу, щоденно проводилась фіззарядка. Щорічно 5-7 учнів із кожного випуску вступали до військових училищ. Вся праця директора і педагогічного колективу говорила сама за себе, намічена мета була досягнута (кожен десятий учень – відмінник, кожен другий – без «3»).
У 1986 році, після аварії на ЧАЕС, до Яготинської СШ №2 було переведено учнівський та педагогічний колективи Яготинської 8-річної школи №2.
Після обєднання двох шкіл Яготинська СШ №2 працювала у дві зміни, наповнюваність школи і класів була занадто великою. Але колектив трудився сумлінно, долаючи труднощі «двозмінки». Школа в районі була серед кращих, вирувало життя піонерської дружини Ю.О.Гагаріна та однієї з кращих в системі освіти комсомольської організації.
Учителі школи були активними учасниками районних і обласних оглядів художньої самодіяльності.
У 90-ті роки було вирішено питання єдності зусиль учительського та учнівського колективів у справі підвищення результативності навчання та виховання школярів. Зміцнились навчально-матеріальна база для викладання більшості навчальних дисциплін, зокрема, - історії, англійськї мови, фізики, хімії, початкових класів, автосправи.
У зв’язку з погіршенням фінансування освітянської галузі педагогічний колектив школи першим серед навчальних закладів району перейшов на новий механізм господарювання. Позабюджетні кошти, що надходили від надання педагогічних послуг:
- Читання навчальних предметів за вибором учня, підготовки водіїв автотранспортних засобів, а також надання шкільних приміщень в оренду;
- Використовувались для поліпшення умов навчання учнів, повноцінного функціонування школи. Протягом останніх років школа функціонує на самостійному фінансовому балансі.
Зміцнення навчально-матеріальної бази для викладання автосправи дозволило у 1999 році отримати школі ліцензію для підготовки водіїв автомобілів категорії «В» та збільшити кількість осіб у групах підготовки водіїв категорії «С» з 60 до 90.
Серед основних завдань, що вирішує педколектив,- підготовка випускників школи до активного життя, формування в них працелюбності, гуманізму.
З 2001 року впроваджено між класну диференціацію навчання – сформовано класи з поглибленим вивченням англійської мови та математики. Школу реорганізовану у НВО «спеціалізована загально освітня школа І-ІІІ ступенів №2 – дитячий садок», що дае змогу забезпечити наступність дошкільної і початкової ланки.
За останні роки помітно підвищилася якість навчання. Щорічно 38 – 42% учнів мають достатній та високий рівень знань, 6 – 9 учнів одержують золоті та срібні медалі, більша частина випускників 11-х класів вступають на навчання до вузів.
У 2005 році школу знову реорганізовано у спеціалізовану ЗОШ І-ІІІ ступенів №2, оскільки дитячий садок перейшов у підпорядкування міської ради.
Великих успіхів у 2005 – 2006, 2006 – 2007 навчальних роках учні досягли на районних олімпіадах з базових дисциплін, де посіли загальне 1-ше місце. Так у 2005 – 2006 н.р. вибороли 26 перших місць, 13 – других, 14 – третіх, а в 2006 – 2007 н.р. – 21 перше місце, 15 – других, 11 – третіх. Крім цього, учні школи стали переможцями та призерами районного етапу науково-досліднецьких робіт МАНу, районного конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика.
Школа має майбутнє. Свідченням цього є те, що багато випускників школи здобули педагогічну освіту і працюють у ній – Яготинській спеціалізованій ЗОШ І – ІІІ ступенів №2, навчаючи і виховуючи молоде покоління громадян України.
Вчителі школи її випускники: Федь Валентина Володимирівна, Барабаш Валентина Леонідівна, Ковальчук Галина Іванівна, Довга Людмила Дмитрівна, Куреда Світлана Михайлівна, Бобир Валентина григорівна, Пустовіт Сергій Миколайович, Усик Любов Петрівна, Миколаєнко Жанна Миколаївна.

Нам ваша мудрість завжди знадобиться

/Files/images/direktori/Новый рисунок.JPG

Першим директором школи був Коваленко Василь Микитович, який народився в селі Жоравка Яготинського району 2 грудня 1924 в родині селянина. У 1939 році він закінчив Жоравську семирічку і вступив до Годунівської середньої школи, закінчити яку йому перешкодила війна. У червні 1942 року був насильно вивезений німецькими фашистами до Австрії. Після звільнення у травні 1945-го року служив у Радянській армії.

З серпня 1947-го до жовтня 1951-го року Василь Микитович працював учителем Сулимівської семирічної школи. У тому ж 1947 році вступив на навчання до Золотоніської педшколи на третій курс, яку успішно закінчив у 1948 році.

У 1950 році вступив, а в 1955 році закінчив Київський державний педагогічний інститут ім. Горького за спеціальністю «географія і біологія». Обрав він собі професію вчителя, щоб свої знання передавати дітям, прийдешньому поколінню.

З 1952 по 1961 рік Василь Микитович працював вчителем Лозовоярівської, Ничипорівської, Лісняківської №1 шкіл, директором Яготинської міжрайонної середньої школи. В.М. Коваленко повністю віддавався роботі, палко любив Україну, свій рідний край, рідну мову і прививав цю любов своїм учням.

З 1961 року по 1985 рік Василь Микитович працював на посаді директора школи: спочатку-Яготинської №8 (нині СЗОШ №2), а з 1972 року – Яготинської Сш №1.

Не одне покоління яготинців знає його, як вчителя за покликанням, колеги пам’ятають, як мудрого, глибоко ерудованого наставника. Під його керівництвом школи досягли значних успіхів у навчанні й вихованні молоді.

/Files/images/direktori/Новый рисунок (1).JPG

З 1972 по 1978 роки посаду директора школи обіймав Гелевера Олександр Григорович. Народився він у селі Лозовий Яр Яготинського району в 1915 році в селянській сім’ї. З 1935 по 1940 рік навчання в Харківському державному університеті ім. М.Горького на геологографічному факультеті, де також отримав звання молодшого лейтенанта.

Після закінчення університету, а ж до початку війни, О.Г.Гелевера працював у Дрогобицькому обласному інституті удосконалення кваліфікації вчителів.

З перших днів війни Олександр Григорович записався добровольцем на фронт, з 1941 по 1945 роки брав участь у бойових діях Калінського та 3-го Білоруського фронтів. День перемоги зустрів у Східній Прусії. Із армії був демобілізований у 1947 році. Нагороджений бойовими орденами та медалями.

Після повернення на Яготинщину О.Г.Гелевера з 1947 по 1956 роки працював головою колгоспу в с. Лозовий Яр та директором Яготинської і Лозовоярівської середніх шкіл. З 1956 по 1972 роки – другим секретар Яготинського райкому Комуністичної партії, з 1972 по 1978 роки – директором Яготинської СШ №2.

/Files/images/direktori/Новый рисунок (2).JPG

У 1978 році директором школи було призначено Кисіля Івана Павловича, який працював на цій посаді до 1986 року.

Іван Павлович народився в 1929 році в селі Студентки Переяслав-Хмельницького району, де в 1950 році -1951 роках працював старшим вожатим Глинишівської школи.

З 1951 по 1956 роки проходив військову службу у Військово-Морському флоті, був курсантом військово-політичного училища, служив на Дунайській флотилії.

З 1956 року Іван Петрович перебував на партійній роботі: в Тернопільській області, навчання в Вищій партійній школі, робота в Яготинському райкомі Компартії України.

З 1966 по 1972 роки І.П.Кисіль працював учителем і організатором позакласної та позашкільної роботи в Яготинській СШ №1.

З 1972 по 1978 роки він – секретар парткому Яготинського цукрозаводу, голова народного контролю, вчитель Яготинської СШ №1.

На посаді директора Яготинської СШ №2 виявив талант керівника педагогічного колективу.

/Files/images/Міняйло А.А.jpg

З 1986 по 1992 роки очолював школу Міняйло Андрій Андрійович. Народився Андрій Андрійович у с. Федорівка на Полтавщині. У 1960 році закінчив Ковалівську середню школу Драбівського району Черкаської області. Після цього він вступив на фізико-математичний факультет Черкаського державного педагогічного інституту, де навчався до 1965 року.У 1965-1966 роках – служба в лавах Радянської Армії. Після повернення з армії розпочав педагогічну діяльність на Яготинщині – у школах сіл Сотниківка та Богданівка.

З 1969 по 1971 роки – знову служба в Збройних силах Радянського Союзу.

З 1971 року по 1980 Андрій Андрійович був заступником директора Панфильської восьмирічної школи та Яготинської восьмирічної школи №1, завідуючим районним методичним кабінетом. З 1980 року почав працювати у Яготинській середній школі №2, спочатку – заступником директора школи, а 1986 по 1992 рік – директором ціеїж школи, із 1992 року вчителем фізики, а з 1999 – заступником директора школи.

/Files/images/direktori/Новый рисунок (4).JPG

У 1992 – 1995 роках на посаді директора школи працював Сахно Сергій Миколайович.

Випускник Яготинської №1. До призначення на посаду Сергій Миколайович працював викладачем та заступником директора Яготинського СПТУ-11, працівником районного відділу освіти.

/Files/images/Новый рисунок.png

У 1995 році на посаду директора було призначено 34-річного Чорноштана Валерія Івановича.

У 1987 році Валерій Іванович розпочав свою педагогічну діяльність на посаді вчителя історії Яготинської СШ№2. У 1992-1994 роках працював завідуючим відділом у справах молоді та спорту Яготинської райдержадміністрації. Із травня 1995 року працює директором Яготинської СШ№2

Кiлькiсть переглядiв: 328